легковажний


легковажний
1) (який чинить необачно, бездумно; також про дії, учинки, мову, у яких виявляється необачність; у якому виявляється поверховість), легкодумний, легкодухий, легкодушний, несерйозний, несолідний, нерозважливий, нерозсудливий, бездумний, порожній, пустий, вітряний, пустопорожній, шалапутний; кручений (схильний до необачних учинків); фривольний (який виходить за межі пристойности); беззмістовний (про твір); необачний, необачливий (про вчинок); вітруватий (непосидющий); дженджуристий (який кокетує своєю зовнішністю й одягом)
Пор. безпутний
2) ім. (несерйозний чоловік), легкодух, вітрогі[о]н, жевжик, вертихвіст, шелихвіст, мартопляс, свистун, шалапут, шалапутник, вертипорох
Пор. безпутник

Словник синонімів української мови. 2014.

Look at other dictionaries:

  • легковажний — а, е. Який діє необачно, бездумно, не розмірковуючи; несерйозний. || у знач. ім. легкова/жний, ного, ч.; легкова/жна, ної, ж. Той (та), хто діє необачно, бездумно, не розмірковуючи; несерйозний. || Який часто міняє предмет своїх захоплень,… …   Український тлумачний словник

  • легковажний — прикметник …   Орфографічний словник української мови

  • легкомысний — легковажний …   Лемківський Словничок

  • бвазен — легковажний, несерйозний …   Лемківський Словничок

  • Овручский район Житомирской области — Овручский район Овруцький район Герб Страна Украина Статус район Входит в Житомирскую область Административный центр Овруч Официальный язык …   Википедия

  • батяр — а/, ч., зах. Розпусний, легковажний чоловік …   Український тлумачний словник

  • бездумний — а, е. Позбавлений будь яких думок, міркувань. || Безтурботний, легковажний …   Український тлумачний словник

  • вітрогін — і вітрого/н, го/на, ч. 1) зневажл. Легковажний, нерозсудливий хлопець, чоловік; жевжик. 2) розм., рідко. Про людину, яка швидко ходить. 3) тех. Пристосування для створення сильної течії повітря …   Український тлумачний словник

  • вітруватий — а, е. 1) Легковажний, непосидющий. 2) розм., рідко. Із тріщинами в корі (про дерево) …   Український тлумачний словник

  • вітряний — I в ітряний а, е. 1) Прикм. до вітер. || З вітром. || перен. Бурхливий, тривожний. 2) перен., розм. Легковажний, пустий. || Безтурботний, пустий. II вітрян ий а/, е/. Який діє за допомогою вітру. •• Вітряна/ ві/спа інфекційна дитяча хвороба, яка …   Український тлумачний словник